Облога та оборона Чернігова почалися 24 лютого, а 2 квітня ворог повністю відступив. Військові та цивільні, які обʼєднано протистояли росіянам, скували ворожий ресурс і завдали російській армії суттєвих втрат. Це допомогло відстояти Київ.
Чернігів — четверта локація, з якою працювали учасники Лабораторії практик меморіалізації. Архітектори, художники, урбаністи розробили ідеї, як зберегти в памʼяті досвід чернігівців та вшанувати захисників міста.
У процесі роботи Лабораторії в Чернігові поряд із меморіалізацією оборони міста виникло два додаткових аспекти: освоєння раніше декомунізованого простору та розробка візуального рішення для алеї памʼяті загиблих героїв.
Оборона Чернігова поєднала утримання опорних пунктів на підступах до міста силами армії, поліції й територіальної оборони та спротив цивільного населення і досвіди перебування жителів в обложеному місті. Саме історія облоги стала центральною в розробці ідей для меморіалу після експедиції учасників Лабораторії до Чернігова, спілкування з очевидцями подій, міськими службами і владою.
«Це унікальний момент у житті міста, заснованого в Середньовіччі. Вперше в історії Чернігова облога не завершилася інтервенцією. Військові і жителі, які залишилися, змогли захистити місто», — розповіла під час презентації ідей кураторка чернігівського кейсу, мистецтвознавиця, співзасновниця та голова правління ГО «Музей сучасного мистецтва» Ольга Балашова.
Ділянка, яку міська влада запропонувала як локацію для майбутнього меморіалу — бульварна частина проспекту Миру в центрі Чернігова. До 2014 року тут стояв памʼятник Леніну. Після того, як Леніна знесли, на цьому місці облаштували квітник. Поява тут обʼєкта, що меморіалізує досвід Чернігова у російсько-українській війні, по суті, завершить перевизначення цього простору.
Учасники Лабораторії запропонували пʼять ідей для меморіалу облоги й оборони Чернігова. Серед ключових акцентів — єдність оборонців та цивільних жителів у протистоянні агресору, апеляція до більш давньої історії міста і відтворення тих практик включеності та співдії, які виразно проявилися у момент облоги.
Проєкт меморіального простору художниці Катерини Бучацької так і називається «Місто DIY». У розробці візуального рішення Катерина спиралася на «периметр міста як непорушну структуру». Контури периметра оборони відображені в контурах меморіального простору, який включає і прилеглі до Чернігова села, що відіграли важливу роль у відсічі російській армії. Презентуючи свою ідею, художниця розповіла, що думала про персональну відповідальність і включеність людей: «Мені спало на думку, що це історія, яку люди зробили самі». Тому простір всередині периметру, за її задумом, має функціонувати як своєрідний конструктор. Наявні там прості матеріали та форми чернігівці можуть використовувати, щоб далі самостійно розвивати його. Таким чином меморіальний простір має продовжувати практики взаємодії та громадянської активності.
Ідея архітектора Бориса Медведика перегукується з ідеєю Каті Бучацької, але він розширює «периметр оборони» на Чернігівську область. Борис пропонує створити на локації ландшафтний парк, який меморіалізуватиме досвід всієї Чернігівщини та включить населені пункти області, які відіграли роль у спротиві.
Архітектори Єгор Перепелюк та Максим Пастушенко у своїх проєктах апелюють до історичних шарів чернігівського міського ландшафту. Як архітектор і урбаніст, Єгор зауважив: перше, що потрібно зробити, щоб бульвар запрацював як цілісний меморіальний простір, — видозмінити ділянку, «розірвану» автомобільною дорогою та підземним переходом. Він запропонував створити наземний перехід, додати рослинності, прокласти стежки з гравію. Це допоможе обʼєднати простір і позбутися лінійності та схематичності, притаманних бульвару, тон якого майже пів століття задавав монумент Леніну. Єгор пропонує висаджувати рослини, характерні для Чернігівщини. Це перегукується з ідеєю ландшафтного парку Бориса Медведика. Садівництво загалом є одним із тих способів роботи з памʼяттю, до якого учасники Лабораторії неодноразово апелювали у своїх ідеях.
Як і Катерина Бучацька, Єгор Перепелюк вважає, що меморіал повинен слугувати простором для спільнодії містян. Тому основний меморіальний обʼєкт під назвою «Мур» пропонує розташувати поза головною віссю локації, щоб він не домінував у просторі. Сам обʼєкт зовні нагадує куб, а всередині його склепіння утворює напівсферу. Чотири трикутники, що формують куб, відрізняються між собою, вони не припасовані один до одного ідеально, але водночас створюють відчуття стійкості. Для будівництва обʼєкта Єгор пропонує використати давньоруську цеглу-плінфу. Її застосовували у будівництві храмів, зокрема, розташованих у чернігівському дитинці — давній частині міста. Таким чином меморіальний обʼєкт прокладає місток між сучасною обороною Чернігова та його середньовічною історією. «Сфера, яку я “врізав” у конструкцію куба, — символ згуртованості та обʼєднаності всієї громади. Дуже проста й глибока ідея, що єдність породжує силу та стійкість і навпаки», — розповів Перепелюк. Камерний і затишний простір всередині меморіального обʼєкта можна використовувати для вшанування загиблих або ж для роздумів.
Проєкт архітектора Максима Пастушенка має назву «37», що відповідає кількості днів облоги. Його ідея полягає у створенні простору, що нагадує архітектурний парк і дитячий майданчик водночас. Всередині Максим розташував обʼєкти, які відтворюють фрагменти впізнаваних чернігівських архітектурних памʼяток. У цьому простежується апеляція до історичної памʼяті й культурного спадку міста. Алюзію на дитячий майданчик Максим пояснює наступним чином: «Одна з речей, яку хотіли би бачити ті, хто захищав місто, — щоб у ньому були діти, які можуть вільно гратися на майданчиках. Важливо, щоб це був простір для життя і щоб він “вріс” у тканину міста. Одна з причин, чому я відмовився від більш строгої меморіалізації, — вона вириває людину з контексту. А я хотів, щоб цей простір був частиною звичного життя».
Незапланованою частиною роботи Лабораторії в Чернігові стала розробка візуального рішення для наявної алеї памʼяті загиблих героїв. Як і багато інших тимчасових меморіалів по всій Україні, місцева алея памʼяті сформована з банерних конструкцій. Вона розташована в центрі Чернігова, поруч із Катерининською церквою. Вибір локації повʼязаний не лише з її центральним розташуванням. Саме до Катерининської церкви привозять загиблих оборонців для відспівування і прощання. Проте місце на локації — обмежене, тому банери з іменами й портретами перебувають там тимчасово. Через певний проміжок часу фото одних загиблих воїнів замінюють інші. Це створює певну напругу. А близькі не мають постійного публічного меморіального простору, в якому могли б вшановувати своїх полеглих.
Поруч із Катерининською церквою є два памʼятні знаки, які загалом вшановують тих, хто в різні періоди боровся за українську державу. Камінь із написом «Борцям за волю України» закладено в Катерининському сквері в 1992 році. У 2009-му тут же встановлено скульптурну групу з написом «Борцям за волю і незалежність України», яку сприйняли неоднозначно. Як розповіла Ольга Балашова, обидва памʼятні знаки чернігівці не сприймають як місця памʼяті. Тож під час експедиції до Чернігова учасники Лабораторії зрозуміли, що змінність банерів на алеї памʼяті героїв, яка наразі є основним простором для вшанування загиблих чернігівців, — нагальне і болюче питання. У спільних обговореннях сформувалося певне бачення, а візуальні рішення запропонували скульптор Петро Гронський і художниця Дарія Кузьмич. Проєкти Петра і Дарії не обовʼязково замінюють наявну алею памʼяті героїв, а можуть доповнювати її.
Як зауважив Гронський, будь-який тимчасовий меморіал, в якому використані тривкі матеріали, може перетворитися на постійний. Тож візуальне рішення повинно відразу вписуватися у простір і при цьому не вимагати значних коштів і зміни ландшафту. Петро вирішив використати скло як певну «золоту середину». Обʼєкт, який він пропонує розташувати на площі поруч із Катерининською церквою, складається з прямокутних модулів зі скляних пластин жовтого кольору. На склі викарбувано імена загиблих оборонців. Жовтий колір та видовжена прямокутна форма пластини може асоціюватися зі свічкою, яка в Україні є усталеним символом памʼяті. Завдяки легкості конструкції й кольоровій гамі обʼєкт гармонійно взаємодіє з храмом поруч.
Дарія Кузьмич у проєкті «Імена, вписані у горизонт» також бере за основу пластини товстого скла, кожна з яких стоїть на опорі. Ці конструкції можуть бути розташовані на площі довкола Катерининської церкви. Але авторці насамперед ідеться про таке розташування, щоб погляд від ряду меморіальних конструкцій спрямовувався у відкритий простір, який зʼєднує локацію з довгим Київським шосе, й далі підіймався у горизонт. Імена та іншу можливу інформацію, наприклад, назви підрозділів, Дарія пропонує викарбовувати на ребрі кожної пластини. Колір пластин — на ескізі авторка використовує градієнт теплих кольорів — насичений по центру і тьмяніє ближче до країв. Перша й остання плити у довгому ряду — прозорі. За словами Дарії, колір символізує життя, прозорість — вихід за межі земного перебування, коли люди віддають життя на захист країни, залишаючись, проте, в нашій памʼяті. «Коли ми дивимося в горизонт — бачимо імена на ребрах скла і можемо споглядати водночас й горизонт, й імена», — каже вона.
Лабораторія практик меморіалізації працювала на чотирьох різних локаціях (Мощун, Харків, Одеса, Чернігів) і з різними акцентами — від військової комеморації до вироблення мови памʼяті про досвіди цивільних і перевизначення просторів, сформованих у радянський час. Попри різні завдання у багатьох ідеях можна простежити схожі підходи. Це відмова від монументальності, увага до практик, які можуть формуватися довкола меморіальних просторів, акцент на багатошаровості памʼяті й тяжіння до інклюзивності, увага до ландшафту і звернення до практик садівництва. Головне — учасники Лабораторії у своїй більшості прагнули створити такі меморіальні простори, які сприятимуть громадянській співдії та формуванню горизонтальних звʼязків.
Дізнатися більше про ідеї меморіальних проєктів для Мощуна, Одеси, Харкова і Чернігова можна у відеопрезентації Лабораторії практик меморіалізації.
Лабораторія практик меморіалізації — це освітньо-дослідницький проєкт, спрямований на пошук мови памʼяті російсько-української війни, який реалізували платформа культури памʼяті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво» та ГО «Музей сучасного мистецтва».
Лабораторія практик меморіалізації відбулася за підтримки Фонду «Партнерство за сильну Україну» (ФПСУ) — донорської програми, яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.
Підготувала: Ніна Петрович
Происшествия «На війні загинув український журналіст» 
Происшествия «Керівництво медзакладів підозрюють у розкраданні грошей на паліативі» 
Происшествия «Атака на Златопіль: окупанти вбили жінку й поранили дитину» 
Мир «Трамп обіцяє нове ППО для ЗСУ» 
Общество «Сьогодні в Україні святкують День Хрещення Русі» 
Мир «Словаччина готова поступитися позиціями по санкціях проти РФ в обмін на деякі пропозиції» 