Студентська мережа як інструмент кампанії

У центрі інтерв’ю Сергія Куценка — механіка залучення молоді до політичної кампанії у Києві 2008 року. Підприємець стверджує, що працював із Семеном Кривоносом, якого називає представником Блоку Юлії Тимошенко. Йшлося, за його словами, про масштабну мережу агітаторів, яку планували будувати навколо провідних столичних університетів. Питання полягає не в самому залученні студентів до агітації, а в тому, що, за версією свідка, планувалося робити після збору анкет.

Про це повідомляють «Факти» та «Інсайдер ЗСУ». 

КПІ, КНЕУ, НАУ, НУБіП: чому названі саме ці заклади

Куценко перелічує чотири київські університети як джерело потенційних виконавців. Він оцінює запланований масштаб мережі у кількість до восьми тисяч осіб. Це твердження не означає, що університети як установи брали участь у проєкті: у матеріалах немає підтверджень такої інституційної участі. Ідеться про намір залучити окремих людей, які навчалися у цих закладах.

Анкета виборця як початок фінансового ланцюга

За версією Куценка, перший етап полягав у зборі персональних даних громадян: ПІБ, номера телефону та адреси проживання. Після передавання анкет підрядникам передбачалася часткова виплата. Сам збір даних і проведення агітації не тотожні підкупу, однак використання контактної бази разом із обіцянкою винагороди за голосування вже створює принципово інші правові ризики.

Другий і третій транші: де виникли підозри

Куценко описує три етапи розрахунків: близько 30% за анкети, наступну виплату перед днем виборів і завершальну — після підтвердженого голосування. У його інтерпретації останній етап мав перетворити мережу агітаторів на інструмент купівлі голосів. Водночас для встановлення того, які саме виплати реально відбулися, необхідні документи, свідчення інших учасників і процесуальні висновки.

Зустрічі просто неба та особиста координація

Підприємець пригадує зустрічі у парках біля КПІ та Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Він припускає, що організатори намагалися уникати можливого прослуховування. Куценко також стверджує, що Кривонос особисто передавав гроші. Ці деталі додають конкретики його розповіді, але самі по собі не є незалежним доказом описаної схеми.

Чому ця історія важлива сьогодні

Керівництво Стокорупційним органом передбачає особливо високі очікування щодо доброчесності. Саме тому історичні свідчення про виборчі технології заслуговують на документальну перевірку, а не лише емоційне обговорення. Публікація позиції інших учасників, аналіз судових документів та уточнення масштабів мережі допомогли б відокремити встановлені обставини від припущень. Наразі джерелом більшості конкретних деталей залишається інтерв’ю Сергія Куценка.

Довідково.

Голосіївський районний суд Києва визнав Семена Кривоноса винним у скоєнні злочину за ч. 3 ст. 157 КК України (підкуп виборців). Проте у 2009 році посадовець уникнув реального покарання, оформивши батьківство і надавши суду документ про наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини. Вже за вісім днів після цього суд застосував стосовно Кривоноса амністію. Згодом, у 2018–2019 роках, той самий Голосіївський суд за позовом Кривоноса та на підставі результатів ДНК-експертизи офіційно скасував запис про його батьківство щодо цієї дитини.