Колишній журналіст телемарафону «Єдині новини» написав на сайті “Детектор медіа” про цензуру та страх українських чиновників перед журналістами.

За його словами, державні пресслужби перетворилися на «власників інформації», вимагають узгодження запитань перед інтерв’ю, а у відповідь на критику чи незручні питання погрожують відмовою у коментарях.

Торік у лютому я повернувся на національне телебачення, аби працювати у телемарафоні «Єдині новини». Не вказуватиму канал – «ті, кому треба, знають». Але річ не у назві, а в тому, як державні органи спілкуються з медіа.

Маючи понад 30 років стажу у журналістиці, мушу визнати: нині багато держструктур сприймають медіа як обслугу, а «комунікатори» при відомствах – як власники інформації, а не як місток між владою і суспільством. Узгодження запитань перед інтерв’ю стало звичним, а прохання дати коментар часто сприймається як образа.

Нині чиновники, які живуть за рахунок платників податків, ховаються за пресслужбами і вважають, що журналісти їм щось винні. У мене вимагали «погодження» матеріалу після інтерв’ю, що є цензурою. Отримати коментар від деяких міністерств майже нереально, а за «непогоджені» запитання можна почути погрози.

Міністерства уникають ефірів і навіть листування, а іноді відповіді журналістам готують аутсорсингові компанії, тому все мертве. У марафоні «Єдині новини» вже давно не видно справжніх експертів – ніби історія України почалася в травні 2019-го.

Журналістика має право ставити незручні запитання, а влада – обов’язок відповідати. І якщо цього не буде, ми втратимо довіру, за яку платимо власною свободою і безпекою.

Минулого четверга я залишив телемарафон. Не знаю, що буде далі, але точно знаю: мовчати про цю хворобу комунікацій більше не можна.

Підготувала: Ніна Петрович