У The New York Times вийшла стаття «Сталін змусив цих українських письменників замовкнути. Війна знову зробила їх відомими», присвячена письменникам «Розстріляного відродження», до історії яких повертаються українці, намагаючись зберегти свою культурну спадщину зараз.

Перед обличчям вторгнення Росії історія «Розстріляного відродження» набула нового резонансу, оскільки багато українців прагнуть повернути свою культурну спадщину. Про життя письменників розповідають мюзикл, художній фільм, мемуари. Існує навіть модна лінія, присвячена їм, зі світшотами, пронизаними кулями, які символізують їхні вбивства.

«Це великий тренд», — зазначила авторка антології української літератури 1920-х років «Наші двадцяті» Ярина Цимбал. За її словами, попит на проєкти про митців зріс серед видавництв, медіа, театрів.

Як зазначено у публікації, раптовий інтерес після століття мовчання відображає ширше явище в Україні воєнного часу. Багато людей звернулися до народних пісень, поезії та забутих художників, щоб утвердити свою ідентичність і протистояти спробам Москви стерти культурну спадщину їхньої країни.

Але історія митців особливо вразила українців, оскільки вони сприйняли її як попередження про те, що може статися, якщо Україна програє війну: знову замовчування їхньої культури.

«У цій історії "Розстріляного відродження" вони шукають натхнення продовжувати боротьбу», — прокоментував режисер мюзиклу МУР «Ти [Романтика]» Олександр Хоменко. — Вони не хочуть, щоб історія повторювалася».

Мюзикл МУР «Ти [Романтика]»

Багато українців кажуть, що якби покоління письменників 1930 років не вбили, траєкторія розвитку країни, особливо її тривале підкорення Москві, могла б бути іншою. Водночас десятки українських культурних діячів росіяни вбили і під час сьогоднішньої повномасштабної війни, щоб придушувати культурний потенціал країни. Їх називають «новим розстріляним Відродженням».

Підготувала: Ніна Петрович