Прибічники автокефалії єдиної Помісної церкви в Україні з-поміж духовенства і вірян УПЦ МП, що об'єдналися в Мережу Відкритого Православ'я, провели 20-23 серпня круглий стіл на тему "Якої бути Православної Церкви України". Про це повiдомляють "Народна Правда" та "Коментарi".

Захід представляється чимось на зразок прелюдії до передбачуваного Помісного собору, на якому, як то кажуть, належить обрати Київського Патріарха. Але думки про те, коли саме має бути скликаний цей собор – чи то до надання Томосу про автокефалію, чи то після нього,– різняться.

На круглому столі були присутніми архімандрит Кирило Говорун і протоієрей Георгій Коваленко – ректор Відкритого православного університету Св. Софії-Премудрості, за ініціативою якого і пройшов захід. Підсумкову заяву підписали близько 38 священнослужителів УПЦ МП, УПЦ КП, УАПЦ і навіть УГКЦ, а також 138 мирян з України та зі всього світу.

Однак, такий відомий захисник автокефалії як митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (Драбинко) участі в заході не взяв. Ба більше, майже місяць по тому Його Високопреосвященство не тільки не підписав заяву круглого столу, але й навіть не висловився з цього приводу.

І це попри те, що згідно з досьє СБУ на Олександра Драбинко священнослужитель УПЦ МП з 2009 року вів переговори й з "розкольниками", й з представниками Фанару про возз'єднання українських церков та їх перехід під юрисдикцію Константинопольського патріархату. Документ можна легко знайти в Інтернеті простим пошуком по відповідному запиту серед чорно-білих зображень за останній рік.

Чому ж зараз він проігнорував таку значну подію? Боїться прещений з боку священоначалія після попередження від Синоду УПЦ, яке він отримав у травні? Або ж він не хоче нервувати своїх друзів з Київського Патріархату, побоюючись, що ті – цілком обґрунтовано,– сприймуть його активність як спробу просування своєї кандидатури на посаду предстоятеля Єдиної Помісної Церкви, замість глави УПЦ КП Філарета (Денисенко)? Адже набагато вигідніше не боротися з конкурентами, а дочекатися поки вони не зазнають провалу, зробивши більшу частину роботи – і вже тоді вийти на сцену і скористатися тим, чого вони встигли досягти.

Такий хід думок є цілком природним для Митрополита Олександра – досвідченого церковного політика і навіть, можна сказати, цинічного інтригана.

Олександра Драбинко давно називали "сірим кардиналом" УПЦ МП, який в останні роки життя Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана) вирішував багато питань церковної політики від його імені. За три роки до кончини свого шефа митрополит намагався створити в УПЦ МП мережу своїх прибічників, які мали були б проголосувати за його кандидатуру на чергових виборах предстоятеля. Для цього Драбинко ділив існуючі єпархії на дрібніші й просував на нові єпископські кафедри молодих і не завжди гідних, але залежних від нього священиків.

Також він зініціював переведення свого опонента – архієпископа Митрофана (Юрчука) з Київської митрополії в Луганську єпархію.

Не гребував Драбинко й користуватися зв'язками та фінансами видатних політиків – зокрема, депутата Віктора Балоги й заступника голови АПУ Ігоря Гриніва.

У досьє СБУ також містяться відомості про те, як митрополит Переяслав-Хмельницький Олександр використовував прес-секретаря Луцько-Волинської єпархії прот. Валентина Марчука для очорнення своїх опонентів у боротьбі за місце предстоятеля УПЦ МП. Цим він спровокував конфлікт Марчука з його митрополитом Ніфонтом (Солодухою). При цьому Олександр Драбинко подумував про те, щоб у разі невдачі на виборах усунути останнього з посади і самому очолити Луцько-Волинську єпархію.

При своїх захмарних амбіціях митрополит Олександр намагається не лізти на рожен, діяти обережно, бажано чужими руками, і при цьому завжди мати "запасний аеродром". Тому поки що важко зрозуміти, що для нього важливіше, бажання стати на чолі об'єднаної української церкви під юрисдикцією Вселенського патріархату, або зв'язки з головою  інформаційного управління УПЦ КП Євстратієм (Зорею), разом з яким він колись навіть мав мережу ресторанів біля Києво-Печерської Лаври.

З іншого боку, зрозуміло, що якщо останній справді непохитно стоїть за патріаршество Філарета, то амбітний і поки що визнаний у православному світі митрополит Драбинко є скоріше загрозою, ніж союзником. Навряд чи спікер УПЦ КП став жертвою маніпуляцій і готовий проміняти Філарета на канонічний статус в юрисдикції Константинополя та під керівництвом Драбинки. Адже раніше митрополит Олександр обіцяв навіть перейти до УПЦ КП, якщо на виборах предстоятеля УПЦ МП переможе "проросійський" кандидат. Проте, досі цього не зробив.