Аерокосмічне агентство NASA опублікувало відео польоту над північним полюсом Юпітера. Саме там знаходиться гігантська структура із вихорів, яка нагадує восьмикутник. Відео змонтували із знімків та даних, які отримали за допомогою космічного апарату «Юнона». Представили їх 11 квітня на Генеральній асамблеї Європейського союзу наук про Землю (EGU).

Про це повідомляє 24tv.ua з посиланням на офіційний сайт NASA.

Автоматична міжпланетна станція "Юнона" була запущена до Юпітера в серпні 2011 року. У липні 2016 року космічний апарат вийшов на орбіту навколо газового гіганта і почав наукову програму, мета якої – дослідити атмосферу, внутрішню будову і магнітні поля газового гіганта. Наприклад, завдяки апарату ми отримали можливість побачити потужні полярні сяйва Юпітера, розглянути в подробицях його хмари і шторми, в тому числі знаменитий антициклон Велика Червона Пляма, змогли оцінити індукцію магнітного поля планети.

Ще одне важливе завдання місії полягає у вивченні полярних областей Юпітера. Із Землі вони не помітні, але завдяки "Юноні" та її інструментам JunoCam і JIRAM, які працюють в оптичному і інфрачервоному діапазонах, астрономи змогли вивчити і розглянути їх в подробицях. Спостерігач, який працював би на місці апарату, побачив би хаотичне нагромадження вихорів, штормів і турбулентних потоків.

3D-подорож до північного полюсу Юпітера

У полярних областях Юпітера спостерігається циклонічна активність через вплив β-ефекту Коріоліса і переважають турбулентні процеси, передбачені в моделях. У північній полярній області можна побачити 8 циркумполярних циклонів біля одного полярного циклона. Вони мають діаметр близько 4 тисячі кілометрів та разом утворюють восьмикутник. На південному полюсі один полярний циклон оточений п'ятьма циркумполярними циклонами, що утворюють п'ятикутник.

Вони дивно стабільні, принаймні протягом семи місяців спостережень, і не зливаються, хоча розташовані досить близько один до одного. Розміри циркумполярних циклонів на полюсах не сильно різняться – від 4000 до 4600 кілометрів в діаметрі на північному полюсі і від 5600 до 7000 кілометрів на південному, всі вони дуже повільно дрейфують навколо полюсів.

Подорож до північного полюсу Юпітера

Відео польоту створені на основі даних, зібраних інструментом JIRAM в інфрачервоному діапазоні. Він дозволяє бачити хмарні шари на глибині від 50 до 70 кілометрів від верхньої межі хмар. Найсвітліші області мають температуру яскравості близько 260 кельвінів, а найтемніші – близько 190 кельвінів.

Ще одна візуалізація, яку вчені представили на Асамблеї, – карта розподілу напруженості магнітного поля поблизу поверхні Юпітера і всередині нього, побудована на основі даних, зібраних "Юноною". За "поверхню" газового гіганта прийнята межа сфери з радіусом 71450 кілометрів. Виявилося, що магнітне поле Юпітера в північній півкулі має більш неоднорідний розподіл, ніж в південній півкулі. Червоним кольором показані ділянки де вектор напруженості магнітного поля спрямований вгору відносно до поверхні планети, а синім – навпаки.

Об'ємна карта розподілу магнітного поля поблизу Юпітера