17:45 / 17.02.2017 Общество

Громадська рада прикордонників або контроль ФСБ

Picture

Останнім часом дуже гучно актуалізувалась тема громадських рад в різних Міністерствах. Організації та волонтери, з якими періодично співпрацюємо, попросили нас подати документи в гром ради, щоб було більше адекватних людей. Погодились і подались від ГО “Автомайдан Київ” до Міністерства Оборони та Державної Прикордонної Служби. Що коїться з виборами Гром Ради при МО і хто туди подається було написано багато, а от трішки нової інформації про ДПСУ не завадить. Стандартна для всіх картина: фотографи, танцюристи, адвентисти, клуби любителів метеликів та інші дуже профільні організації, яким для звітів про грантам потрібні галочки “членство в гром раді” і вони курсують по всім можливим міністерствам і відомствам. Але родзинка у цій булочці - ФСБ-шні агенти – мають зацікавити не лише громадськість, але й правоохоронні органи. Детально пройшлись по колишньому складу та нинішніх кандидатах і знайшли цікаву штуку, виникли підозри, бо біографія дивна, дістали трішки додаткової інформації та сильно здивувались!

Знайомтесь “з дуже профільною” громадською організацією прикордонників, яка була в гром раді та знов туди хоче потрапити. Ось, що вони про себе пишуть!

“Варто зазначити, що ідея створення «Всеукраїнського союзу захисників кордону батьківської землі» бере початок з березня 2014 року, коли воєнна агресія Росії спалахнула в Криму. Тоді стало очевидним, що Україна, в тому числі прикордонна служба, не готові до таких ситуації. Згодом “групою однодумців” було створено організацію, яка б надавала воїнам- прикордонникам підтримку на місцях. Так з’явилася спілка, куди увійшли ветерани Прикордонних військ СРСР, колишні та діючі посадовці Держприкордонслужби і члени громадських формувань з охорони державного кордону.

— На сьогодні наші представники входять до керівництва Громадської ради при Адміністрації Служби та активно співпрацюють з іншими правоохоронними органами, міжнародними та вітчизняними організаціями, — зазначив секретар правління спілки.

Загалом силами «Всеукраїнського союзу захисників кордону батьківської землі» уже надано допомогу прикордонникам і їхнім сім’ям на суму більше двох мільйонів гривень. Члени доброчинного об’єднання беруть активну участь у пошуку наших військовослужбовців-учасників АТО, місцезнаходження яких досі невідомо. А також проводять активну роботу з патріотичного виховання школярів Києва.“

Ніби нічого особливого, патріоти, волонтери, госпіталю допомагають. Але Юрій Харченко – голова цієї організації та основна медійна особа, починаючи з 2014 року двічі був в анексованому Криму, три рази у Москві, 7 разів у Мінську. Враховуючи, що восени 2015 року припинилось повітряне сполучення з РФ, а літаком до Москви можна дістатись транзитом через той [харченко юв] самий Мінськ, то можна запідозрити, що відвідин РФ у нього було більше. Якась надзвичайна сміливість для відомого “волонтера” прикордонних військ з широкою мережею контактів серед ветеранів та діючих працівників. І куди дивляться спецслужби РФ? Вони арештовують громадян України, звинувачуючи їх у шпигунстві, висмоктуючи ознаки “злочину” із пальця лівої ноги, а тут така кричуща бездіяльність! І найважливіше питання! Що в країні-агресорі робить людина, яка ніби допомагає Україні захищатись від цього агресора, і робить це публічно? Чому він так спокійно відвідує окупований Крим, РФ? “Слабоумие и отвага” шпигуна на громадських засадах чи впевненість в своїй недоторканості, бо насправді створив видимість своєї патріотичної діяльності з метою доступу до системи прикордонної служби та отримання довіри серед прикордонників, щоб успішно отримувати завдання з РФ?

Чому ми вирішили пошукати інформацію про його переміщення? Бо окрім ФСБшної школи та раптової активізації діяльності наштовхнуло на роздуми колишнє місце роботи Юрія Харченко. Як він сам зазначає, з 1997 по 2016 рік працював “в бізнесструктурах, група компаній "КАТЕХ" Заступник генерального директора”. Гугл підказує, що з 1989 року існує така собі “Катех-Електро” (з купою афільованих зі схожими назвами підприємств), велика компанія, яка займається продажем кабелів. “В 1989 році у сусідньому з Ірпенем селищі Коцюбинське сталася визначна подія. Заснували ТОВ “Катех-Електро”. Очільником став старий партієць Василь Пікулик. Він вчився на курсах ЦК КПУ, після чого відзначився на Луганщині. Там він став членом Луганського земляцтва, президентом якого був Олександр Єфремов.” http://kotsubynske.com.ua/2016/07/07/pryirpinnya-velyka-istoriya-malenkoji-mafiji/. До речі, в реєстрі юридичних осіб ТОВ “Катех-Електро” значиться як підприємство з іноземними інвестиціями, а в Москві до 2013 року було зареєстровано ЗАО з такою самою назвою. І хай собі працюють, просто в загальний портрет нашого героя це лягає ще одним яскравим пазлом. Звільнився Юрій Харченко з Катеху в 2016 році, і в цьому ж 2016 році ТОВ “Катех-Електро” фігурує в кримінальному провадження про незаконний збут радіактивного  чорнобильського металолому, яке було розпочате після затримки на пункті пропуску “Ягодин” радіоактивно забрудненого вантажу, який мав потрапити у Польщу. http://www.epravda.com.ua/rus/publications/2016/10/11/607726/

Інший рядок біографії, який привертає увагу – нібито бізнес в Ірані, куди він регулярно літає. Іран – цікава країна, і бізнес там цікавий, особливо коли ти пов’язаний з прикордонною службою. А Харченко дійсно працював в прикордонній службі та звільнився після скандалу, який тоді зам’яли. Ще в 90-х Юрій Харченко був заступником начальника штабу ОКПП “Київ” (аеропорт Бориспіль), а після скандалу з  контрабандою коштовностей, провезенням портфелів з готівкою та каналом незаконної міграції звільнився з прикордонної служби та ніби то подався у бізнес після нетривалої служби в Національній Гвардії. Аж раптом в 2014 році знов виринув у ДПСУ, створив громадську організацію, яка допомагає прикордонникам, але й одночасно налагоджує мережу контактів, входить у громадську раду та намагається впливати на службу в цілому. Це патріотична нотка в душі зіграла чи можливо його анкету в ФСБ-КДБ підняли та натиснули кнопочку “працювати”, а кнопочка ця в РФ натискається дуже легко, особливо якщо маєш “бізнес” в Ірані. Чому саме КДБ? Тому що навчався наш герой в Вищому прикордонному військово-політичному ордена Жовтневої Революції Червонопрапорному училищі КДБ СРСР імені К. Є. Ворошилова (сьогодні це Голіцинський прикордонний інститут ФСБ РФ, розташованй в Підмосков’ї - http://gpi.fsb.ru. Доречі, ходять чутки, начальник інституту, генерал-майор Конишин В.А., його ліпший друг), а потім працював начальником прикордонної застави в Далекосхідному прикордонному окрузі КДБ, звідки в 1992 році був десантований до Львова. АЛЬО! СБУ! Це нормально, що випускник вищої школи КДБ сидить в ГромРаді Держприкордонслужби України, налагоджує мережу контактів серед діючих прикордонників, публічно допомагає АТО і при цьому вільно катається до РФ, Ірану та окупованого Криму? Я розумію, що на всіх сил не вистачає, але ж відмоніторити хоча б склад громадських рад при силових структурах, задіяних в АТО – це не так вже й важко!

А він ще й регулярно поливає брудом ДПСУ та намагається втручатись в кадрову політику в якості знаного волонтера та авторитетного громадського діяча. Наші прикордонники далеко не ідеальні, але в порівнянні з тим, що було при Литвині до 2014 року – то небо і земля, і наврядче таких громадських радників потребують!!

ПС: так, щоб оцінити реальні масштаби організації. Заступник Юрія Харченка – Тунік Володимир зареєстрував на сайті Президента України петицію про підвищення грошового забезпечення воїнів-прикордонників. З 18 квітня вона набрала 56 підписів. Вражаючий всеукраїнський масштаб https://petition.president.gov.ua/petition/23192

До речі, два слова про Володимира Туніка. На форумі можна прочитати повідомлення колишніх прикордонників, як він організовував канали незаконної міграції. https://ord-ua.com/2015/10/02/pogranichniki-davajte-pogovorim-o-problemah-v-gospogransluzhbe-3_2/?page=523 Що й не дивно, бо перебуваючи в ДПСУ на посаді відповідального за міграцію в часи сплеску незаконної міграціїї якось малоймовірно залишатись осторонь від подібного додаткового прибутку. І що цікаво, після звільнення з прикордонної служби організував “Європейське агенство міграційної безпеки” - фірму, яка займалась легалізацією мігрантів.  http://vropeyske-agentstvo-migraciynoyi-bezpeki.biz-gid.ru.

Нажаль, його детальної біографії поки що не знайшли, а на сайті самої ГО написано дві строчки і не вказано навіть місце навчання. Щось підказує нам, що там теж може бути багато цікавих речей. Будем вдячні небайдужим громадянам за додаткові відомості.

Далі буде…

 

Автор: Дмитро Карп, громадський діяч