“За 30 кілометрів звідси йде війна. А ми творимо мир: вже вчетверте проводимо міжнародний музичний фестиваль. Адже якщо не буде звучати класична музика – за що тоді воювати?” – з таких слів, перефразовуючи цитату Черчиля, почав відкриття Четвертого Міжнародного фестивалю «ЧАЙКОВСЬКИЙ-FEST» Юрій Бова, мер Тростянця, невеликого міста на Сумщині, пише pic.

Навіть якщо б у Тростянці свого часу, а саме у 1864 році, не залишив слід Петро Ілліч Чайковський, повірте, воно варте того, аби влаштувати там міжнародний музичний фестиваль. Шляхетні незаймані цивілізацєю крайовиди, провінційна заглибленість та тиша, розкішний палац князя Олексія Голіцина-маєток Леопольда Кеніга, де колись кілька місяців ще студентом гостив тоді ще нікому невідомий композитор, чистота та охайність. Та ще багато аргументів «за».

Ініціатор цієї події, прекрасний віолончеліст та «музичний активіст» Олександр Пірієв, який є детонатором подібних музичних феєрверків не тільки у Тростянці, додав ще один, мовляв, традиція музичних фестивалів високого штибу дуже популярна в Європі. Тож, чому ні?

Цього року організатори підготували та блискуче реалізували розкішну музичну програму разом з симфонічним оркестром Харківської філармонії (диригент Юрій ЯНКО) та кількома найвідомішими українськими джазовими музикантами. І все це – просто неба!  Адже за словами Олександра Пірієва, шанувальників фестивалю, якій виріс з традиційних камерних Днів Чайковського у садибі Голіцина, вже не вміщує невелика зала з роялем, де концерти проходили кілька років поспіль. Тому цього року вирішили винести фестиваль на свіже повітря. Концерт просто неба відбувся у так званому “Круглому дворі”  – єдиній подібній споруді в Україні, “фортеці”, що побудована на бажання князя Голіцина не для війни, а саме для мистецтва. Лише нещодавно “Круглий двір” відновили, та вперше в ньому побудували для фестивалю сцену. І тепер музиканти та слухачі із подивом відкрили для себе уникальні акустичні властивості цього майданчику.

Утім, перший в історії “Чайковський-FEST” open-air символічно ознаменувався грозою, та всі сприйняли це за гарний знак: адже саме увертюру до драми Островського “Гроза”, свій перший симфонічний твір, написав 24-річний П.І.Чайковській в Тростянці, саме у цій садибі, куди він приїхав пережити творчу кризу.  І саме через цей факт Тростянець та невеликий, але такий щирий, Музей Чайковского, який розташовано в садибі Голіцина, є святим місцем для всіх свідомих музикантів та меломанів.

Тим більш чудово, що сучасність намагнічує цю надзвичайну ауру прекрасним фестивалем. Безумовно, саме такі івенти перетворюють крапку на мапі України у центр тяжіння сперше туристів та хороших, “правильних” людей, потім – поціновувачів мистецтва, потім – інвестиції, врешті-решт. Та саме такі культурні ініціативи стають поштовхом для розвитку всього регіону. На щастя, це дуже добре усвідомлює мер міста Тростянець, Юрій Бова. Тому не дивно, що його переобрали вдруге. Культурно-свідомий мер власноруч опікується музичним наповненням атмосфери Тростянцю, де на сьогодні проходять кілька міжнародних фестивалів на рік. Як у переносному, так і у буквальному сенсі: бо навіть сам став за диригентський пульт під час концерту, продиригувавши кілька тактів “Лебединого озера”!  І це точно не було показухою і сприймалося як природне явище для культурної людини, як, скажімо, знаменита гра Біла Клінтона на саксофоні.

До речі, про саксофон: значна частина концертної програми була приділена саме цьому інструменту, для чого на фестиваль було запрошено супер-музикантів проекту «Джаз Коктейль»: саксофоніста Олександра Рукомойнікова, Юрія Василевича та інших. Чайковський та джаз – це тільки на перший погляд дивне поєднання. Адже для світу академічної музики популярність та доступність сприйняття музики Чайковського-композитора аналогічне до популярності саксофону як інструменту для поціновувачів джазу.

Справді, в цьому повітрі щось відчувається: затишок, тиша, заглибленість та легка природна провінційна меланхолія наче провокують творчість. Таке враження, що за півтори сотні років повітря, яке надихнуло Чайковського, не змінилося. Це підтвердив навіть 13-річний японський саксофоніст-віртуоз Кента Ігараші, якого цього року було запрошено на фестиваль, мовляв, тут хочеться творити та імпровізувати. Що він власне і зробив зі сцени фестивалю, вразивши усіх недитячою заглибленістю та усвідомленістю сприйняття музичного матеріалу та небесним звуком саксофону.

Вочевидь, саме в таких чудових містечках, як Тростянець, живе душа країни. Саме в таких містечках є те, чого не знайдешь у мегаполісах, пересичених культурними подіями. Незайманний дендропарк, чи пак “дендроліс” із дивними мальовничими розвалинами “Гроту Німф” незрозумілого призначення, який за легендою побудував витівник князь Голіцин, чарівний маленький “Музей шоколаду”, такий само наївний, як гордість тростянчан за єдиний в Україні пам’ятник Чайковському у повний зріст. Нещодавно тут був лише спокій, чистота та краса. А тепер завдяки Чайковський-FEST є й чудова, всесвітньо відома музика у прекрасному виконанні. Чим не нагода для чудової подорожі? І, впевнена, вас потім ще довго не відпустить солодкий тростянецький сплін.  Навіть якщо б в Тростянці не залишив слід Петро Чайковський, це чудове місце гідне того, щоб музичний фестиваль справді став початком  прекрасного роману з містечком Тростянець. У моєму випадку це сталося.