17:16 / 28.12.2017 Экономика

Марк Гінзбург: З часом може з’явитися доларкоїн чи єврокоїн – державна криптовалюта, що критично вплине на курс біткоїна

В інтерв’ю бізнесмен розповів, як заробив свій перший мільйон

Picture

"У Маямі можна побудувати десяток хмарочосів на океанській смузі і при цьому не знати імені мера"

Україно-американський бізнесмен Марк Гінзбург – людина-легенда. Підприємець почав бізнес понад 25 років тому, нині він - мільярдер з активами по обидві сторони океану. Широке коло його контактів увінчує особисте знайомство з президентом США Дональдом Трампом. Вишенька на торті - Гінзбург вперше в світі продав квартиру за криптовалюту з використанням повного циклу технології блокчейн.

Марк Гінзбург – дуже відома та цікава людина, авторитетна self-made особистість. За те, щоб поспілкуватися з цим бізнесменом, люди готові платити – причому чималі гроші. На благодійному аукціоні, що відбувся днями у Києві, вечеря з Гінзбургом пішла з молотка до дівчини, яка зголосилася заплатити за це 160 тис. грн. Для порівняння – вечеря з легендарним режисером серіалу "Твін Пікс" Девідом Лінчем у Києві коштувала бажаючим 23 тис. грн. Але найдивовижніша і зовсім нетипова для аукціонів історія трапилась вже наступної миті після оголошення результатів і ім‘я переможця. До організаторів аукціону звернувся Володимир Коротич, топ-менеджер найбільшої в Європі software-компанії, в якій працює 15000 програмістів, що обслуговують найбільші фінансові установи (Deutch Bank, UBS та ін). Коротич посів друге місце в аукціоні, запропонувавши за вечерю 150 тис. грн. Він сказав, що давно слідкує за Марком, вважає нйого легендарною людиною і згоден доплатити до рівня переможця, якщо Марк погодиться на приватну вечерю і з ним. Марк погодився не вагаючись. Таким чином дитячі лікарні отримають додаткове обладнання на 320 тис. грн.

В інтерв’ю "Главкому" Марк Гінзбург розповів, як заробив свій перший мільйон, дав практичні поради українцям, які прагнуть примножити свої статки, та сформулював дуже простий антикорупційний рецепт для України.

"У нас вже п’ятий президент. Та результат однаковий"

В одному з інтерв’ю ви щиро визнали, що ваші друзі, заможні українські бізнесмен, пішли у політику лише для того, щоб "попиляти бюджет". Скільки має минути часу, що має статися, щоб Україна отримала керманичів, які робитимуть щось не лише для себе, а й для громадян?

Враховуючи те, що я займаюся бізнесом в Україні з 1991 року, я можу робити ретроспективний аналіз. На жаль, змушений констатувати: добровільно вони цього не зроблять. Бо звичка – друга натура. Мене завжди дивував цей момент. У нас вже п’ятий президент. Вони всі різні за соціальним походженням, освітою, досвідом, однак результат однаковий: ніхто з них не проводить рішучу боротьбу з корупцією.

Перший президент (мова про Леоніда Кравчука, - "Главком") опинився на цій посаді після крісла секретаря ЦК КПУ, через історичний катаклізм.

Був Кучма – високопрофесійний фахівець, який очолював один з найпотужніших заводів в Європі. Насправді ж президент не має бути міцним господарником, він не повинен мати надзвичайно високий IQ – так, це все вітається, але не є обов’язковим і важливим, щоб обіймати цю посаду. Наприклад, один із найвидатніших президентів США Рональд Рейган, при якому був закладений могутній фундамент "рейганоміки", мав досить середній рівень інтелекту, він не закінчував престижний університет. Але він мав рису, яка і зробила його видатним президентом. Він був statesman – державник. Взагалі я не цілком згоден з широко розповсюдженим твердженням "короля грає свита". У ній можуть бути помічники та радники, ерудовані, блискучі випускники Гарварду та Єлю, з надвисоким IQ, але історичну місію може виконати лише Президент-Державник.

Зараз я дивлюся на дітей своїх друзів-олігархів, які отримали середню освіту в Швейцарії, вищу – у Англії або США. Зі стартових позицій завдяки своїм батькам вони обіймають досить серйозні посади, і все одно в них немає бажання щось змінювати. Вони швидко приймають існуючий стан речей. Система дуже консервативна. За мірками європейської країни 21-го століття престижність чиновницької професії в Україні немислима і фантастично переоцінена. Скрізь у світі чиновники – це люди, скажімо так, другого ешелону. Найбільш яскраві, талановиті та обдаровані йдуть у великий бізнес, працюють у престижних корпораціях. А у чиновники на невеликі, хоча і гарантовані, зарплати йдуть люди середніх здібностей і скромних амбіцій.  І ця особливість України є дуже дивною, бо сьогодні країна відповідає багатьом стандартам європейського життя: у побуті, навіть у суспільній свідомості, але ось ця особливість – абсолютно архаїчна. І я не бачу, як це може бути виправлено природним шляхом. Багато моїх друзів не розуміють мого захоплення технологією блокчейн. В цьому немає ніякого прибутку або вигоди. Зате в напрямку мене і мого бізнесу провокується хвиля протидії з боку армії хабарників, бо я просуваю ідеологію блокчейн, пояснюючи людям, що нарешті з’явився механізм, завдяки якому вони вже завтра зможуть побороти свавілля чиновників.

Найстрашнішим є свавілля, яке твориться у судах. Корупція, яка пронизує судову систему, – це найбільш згубна проблема України. Велика біда у тому, що суспільство давно сприймає це як даність. На кухнях або в курилках ми обурюємося, але фактично ж люди дають хабарі, які обраховуються десятками тисяч доларів, не під загрозою зброї, не чинячи опір. Це у країні, де офіцер у зоні бойових дій заробляє $300, а вчителі та лікарі – $150. І навіть ці зарплати виплачуються не завжди своєчасно. А відгодовані подонки у суддівських мантіях вимагають хабарі десятками тисяч доларів. Практично весь суддівський корпус корумпований, і найжахливіше, що це сприймається суспільством як належне.

Чому ви не йдете у політику?

Я завжди старався бути людиною законослухняною. От вже 23 роки я громадянин США, а депутат не може бути людиною із двома громадянствами. Як казав Ремарк, в житті перемагають дурні, бо розумні, знаючи про кількість перешкод, навіть не рушають у дорогу. Але 50% депутатів Верховної Ради не заморочуються цими обмеженнями. Щоправда, є кілька особистостей, які виконують норму, яка забороняє подвійне громадянство, тому мають потрійне (сміється). Так, я міг би фінансувати якісь партії, відправляти своїх співробітників у депутати для захисту своїх інтересів, але я ніколи не хотів би опинитися на периферії великої політики. Можливо, якби я побачив партію, чия платформа і позиція були наближені до моїх ідеалів, я б включився у процес.

В Україні нині зареєстровано близько 200 партій – і жодна вам не подобається?

Є окремі особистості в різних політсилах, з якими я дружу, які мені імпонують. Але партії – немає.

Я впевнений, що років через 12 взагалі не буде народних депутатів, а дитині, яка сьогодні народилась, буде дуже важко взагалі пояснити, хто такі парламентарі. Так, це такі люди, які приймали закони, виражали нашу думку. Діти ж запитають: це ж, напевно, були десять людей-переможців якоїсь всеукраїнської інтелектуальної гри? Якщо ж ти їм скажеш, що у половини з них немає дипломів про вищу освіту, а взагалі їх було 450, дитина дуже здивується. Це приблизно як нинішнім 12-річним пояснювати, хто такий секретар парткому. Я глибоко переконаний, що блокчейн і тут працюватиме. З’явиться певний додаток для смартфону, де люди самі зможуть створювати законопроекти, віддавати їх на розсуд широкому загалу, і, наприклад, закони, за які в сорокамільйонній країні проголосувало 50 тис. чоловік вийдуть у наступний етап, а там цей проект потребує вже 150 тис. голосів для виходу в наступний етап, щоб набути шанс стати законом.

"Запитайте сьогодні у будь-якого бізнесмена – кожен вам скаже, що відбувається повне банківське свавілля"

Ви стверджуєте, що років через п’ять в Україні технологія блокчейн та криптовалюти стануть звичайною справою. Справді вважаєте, що люди, які тримають свої заощадження у скляних банках готові прийняти ці технології?

Я – ідеолог блокчейну, а не криптовалюти. Хоча це – реальність, технологічний аспект, який буде впроваджуватися у життя дуже швидкими темпами по всій планеті. Переваги очевидні: це зручно і максимально захищено. Криптовалюту не можна підробити на відміну від паперових грошей. Можна підробити будь-яку купюру – питання тільки у бюджеті, який ви на це виділяєте. Якщо візьмете найкращого художника, гравера, придбаєте автентичний  папір та найдорожче обладнання, то зможете підробити купюру будь-якої країни. З біткоїном все інакше. Його "свідоцтво про народження" і хроніка подальшого життя одночасно фіксується у десятках мільйонів комп’ютерів по всьому світу. Колись програмістам була поставлена теоретична задача: розрахувати, у яку суму може обійтися підробка біткоїна. Дорахували до $31 млрд і зупинились, бо рахувати далі не було сенсу. Швидкість транзакції практично моментальна, ви можете здійснювати операції 24/7, без вихідних і святкових днів. Тобто нема посередників, які покликані ускладнювати процес. Запитайте сьогодні у будь-якого бізнесмена – кожен вам скаже, що відбувається повне банківське свавілля. Щоб здійснити платіж, від вас вимагають документи, причому часом непотрібні і надумані. Можна спотикнутися об якогось самодура-менеджера, який вимагатиме низку довідок, багато з яких іноді складають суть вашої комерційної таємниці. Коли затримується платіж, страждає ділова репутація, можна навіть втратити вигідний контракт. В оплаті криптовалютою все інакше. Ми з вами домовилися, обговорили всі деталі, уклали смарт-контракт, я натиснув кнопку у себе на телефоні, ви – у себе, і все – платіж здійснено.

Водночас треба розуміти, що криптовалюти – це побічний ефект блокчейну. На сьогодні зареєстровано близько 1200 видів криптовалют, але щодня з’являються нові. Днями мої друзі з Москви похвалилися, що на платформі Андроїд запровадили нову криптовалюту. Приміром, якщо ви хочете змусити дитину займатися спортом, віджиматися, плавати – встановлюєте цю програму: дитина робить рухи – і за це їй нараховується криптовалюта. Якщо для генерації біткоїна потрібно використовувати електроенергію, вирішувати математичні задачі, то у цьому випадку потрібен лише рух.

Так, біткоїн поки що найвідоміша, найуспішніша криптовалюта, вона вже стала загальною назвою, гаслом всього руху.

Блокчейн – говорячи простою мовою, це база даних, ланцюг блоків, яка зберігається одночасно на багатьох комп'ютерах і містить всю інформацію про ті чи інші послідовні дії. Наприклад – транзакція криптовалюти. Її можна представити як ланцюг блоків (англ. "chain"), при цьому кожний наступний блок може бути створений тільки на умовах погодження всіх попередніх блоків і записів в них.

Криптовалюта – віртуальна грошова одиниця. Вона не контролюється жодним банком, всі транзакції з нею проводяться в інтернеті та знаходяться у відкритому доступі.

Ви - перша в світі людина, яка продала нерухомість (квартиру у Києві) за криптовалюту. Тим не менше, ви обрали не популярний біткоїн, а ефіріум (Ethereum). Чому?

Навколо цієї угоди виникало чимало спекуляцій. Вона проходила під егідою Міністерства юстиції, велику, якщо не вирішальну, роль відіграло Державне агентство електронного урядування. Там підібралась команда грамотних і мислячих людей. З гордістю і повагою можу назвати імена справжніх професіоналів та ентузіастів: Олександра Риженка, Олексія Вискуба та Костянтина Ярмоленка. Варто сказати, що ця угода викликала чималий резонанс закордоном. Про неї писали провідні світові ЗМІ: The New York  Times, The Wall Street Journal, Forbes, The Financial Timеs, The Economist. При цьому вони трактували цю угоду не як разовий прецедент, в як певний початок переможного руху технології блокчейн по Україні. Якби це було насправді так!

На жаль, я усвідомлював, що з боку чиновників всіх рівнів до подібних угод буде здійснюватися протидія. Таким кроком я показав людям, що є можливість вийти з-під свавілля чиновників. Тоді я щодня отримував по сотні листів від людей з сіл, райцентрів, які писали про те, що за довідку чиновник вимагає від них гроші, схиляє до інтиму – і нічого не можна зробити. Завдяки ж блокчейну вже не буде потрібно звертатися до чиновників різних рівнів, відстоювати довжелезні черги, бігати по ЖЕКах, БТІ, реєстраційних установах, рай-міськ-обладміністраціях. Скільки грошей кожна родина, кожен пересічний українець зекономить на виплаті кимось навмисно придуманих, ніяк необґрунтованих платежів.

Низка ЗМІ намагалася представити нашу угоду як певну "домашню заготовку", яку розіграли близькі знайомі. Це не так. От дивіться, у мене в Києві майна на сотні мільйонів, і якби ця угода була постановочною, я б для неї обрав щось яскравіше, ніж однокімнатну квартиру не в центральному районі. Далі – особа покупця. Це Майкл Аррінгтон -  мільярдер, один зі стовпів Силіконової долини та один з найбільш поважних бізнесменів у світі інтернету. Він ніколи б не погодився бути статистом у сумнівній угоді. Право обрати криптовалюту було у покупця. Ефіріум – це вибір Аррінгтона, на тій платформі, на якій здійснювалась ця угода, була зручнішою саме ця криптовалюта. Для мене це була дебютна угода із ефіріумом – я раніше не мав справу з цією криптовалютою. До речі, на той час біткоїн коштував близько $3,780, сьогодні – близько $20 тис. Тоді я продав квартиру за $60 тис. Якби я продав її за біткоїн, ця сума виросла б в п’ять разів (інтерв’ю було записано 20 грудня, перед тим, як біткоїн обвалився на 30%, – "Главком"). Я продав за ефіріум – і сьогодні ця сума виросла майже в 2,5 рази і становить $145 тис.

Цікаво, для чого мільярдеру Аррінгтону квартира у Києві, причому не в елітному районі?

Це була показова угода. Ми хотіли показати світові, що є велика країна, в якій можливо не просто продати нерухомість за криптовалюту, а здійснити це з використанням смарт-контракту та повного циклу технології блокчейн.

Аррінгтон боявся стати учасником сумнівної угоди, бо його репутація дуже дорого коштує. Він звернувся до агентства з торгівлі нерухомістю Propy, що знаходиться у Сан-Франциско, з високим міжнародним рейтингом, яке незадовго до цього провело успішне ICO (Initial coin offering, первинна пропозиція монет, первинне розміщення монет — форма залучення інвестицій в нові технологичні проекти та стартапи у вигляді емісії та продажу інвесторам нових криптовалют. Вживається також в форматі "первинної пропозиції токенів", - "Главком").

Хазяйка агентства влітку побувала у Києві, де обговорювала співпрацю з Державним Агентством з електронного урядування, і розповіла йому, що в Києві працює американський бізнесмен, який має значну нерухомість, добре знається на угодах з криптовалютою, і його бездоганна репутація підтверджена проходженням жорсткого відбору командою сера Бренсона для участі в саміті на його приватному острові Неккер.

Квартира Аррінгтону потрібна була для того, щоб там в якості винагороди по черзі жили українські програмісти, працюючи в його компанії. Пазл склався.  Ми вдарили по руках і вийшли на угоду.

"У буремні 90-ті, у криміналу, і у хабарників як його у підвиду, були "понятія". Тепер нема…"

Якщо порівнювати Київ сьогодні і 25 років тому, він став більш чи менш сприятливим для бізнесу?

Менш. Публіка стала більш витончена. 25 років тому чиновники ще пам’ятали радянські часи, коли за хабарі в особливо великих розмірах і за зловживання службовим становищем можна було отримати 15 років в’язниці із повною конфіскацією майна, а в особливих випадках, ця стаття мала вищу міру покарання. Тому вони були значно помірнішими у своїх апетитах. Крім того, були інші стандарти життя. При визначенні розміру хабаря чиновник бажав принаймні купити побутовий товар, якого не мав його кум чи сусід.

Найголовніше – коли були "буремні 90-ті", у криміналу і у хабарників як його у підвиду були "понятія". Тому якщо ти один раз із кимось домовився і заплатив – до тебе вдруге не приходили. Минуло 20 років, апетити у них збільшились, вони живуть зовсім за іншими стандартами. Зрозуміло, що остання модель "Мерседеса" коштує дорожче, ніж "Жигулі". Вони вже знають, чим привабливі взимку Куршавель та Сантморіц, а влітку Сардинія і Монако.

Найжахливіше - це безкарність. У 90-х хабарництво у державних установах  та у судах  ще не було поголовним: боялись покарання. А тепер вони утвердились у своїй безкарності. Чи багато ви назвете відомих хабарників, які реально сидять у в’язницях і втратили неправедно набуте майно? Можливо, карних справ заводиться багато, але який відсоток з них закінчується справедливим вироком?

Крім того, 20 років тому було більше поваги до бізнесменів. До них ставилися як до людей, які щось роблять, створюють, надають робочі місця. Нині ж ніякої поваги. Ті люди, які нічого важчого за олівець десятиліттями в руках не тримали, які нічого у своєму житті не створили, дивляться на бізнесмена як на дійну корову.

Вони сьогодні – найкращі спеціалісти з техніко-економічного обґрунтування будь-якого проекту у будь-якій галузі. Ці хлопці швидше за кращих випускників Гарварду оцінять твій бізнес-проект, підрахують майбутній прибуток… і напишуть на серветці свій відсоток.

"З часом може з’явитися доларкоїн чи єврокоїн – державна криптовалюта, що критично вплине на курс біткоїна"

Дайте пораду нинішньому середньому класу, який у банку чи у банці маає $50-100 тис. Що нині робити з цими грошима, щоб їх примножити?

Якщо у людини сьогодні у банці є $100 тис., найперше, що я раджу зробити, - перевірити щільність прилягання кришки до цієї банки. Друге – взяти з тієї банки не більше $5 тис. і купити на них криптовалюти. Лише $5 тис. - не тому, що я не вірю в криптовалюту. Навпаки, невдовзі вона стане фактом нашого щоденного життя. Просто сьогодні біткоїн коштує $20 тис. Я глибоко переконаний, що якщо біткоїн залишиться біткоїном, то він буде коштувати і $30, і $50. і $100 тис. Тим більш, що є межа його видобутку: рівно 21 млн. Але, незважаючи на те, що він продемонстрував такий ріст, є два аспекти, які не можна ігнорувати. Сьогодні біткоїн коштує $20 тис. (станом на 20 грудня, – "Главком"), і через якийсь час він може коштувати $100 тис. Але післязавтра він може коштувати $3 тис., а через, скажімо, 10 місяців - тисячу доларів. І це може протривати кілька років.  Наприклад, до такого результату може привести успішна хакерська атака на одну з провідних світових бірж криптовалюти. Тому ліквідність біткоїна під питанням. Другий момент – через якийсь час може з’явитися, наприклад доларкоїн чи єврокоїн, тобто, державна криптовалюта, що також матиме критичний вплив на курс біткоїна. Тож 5-10% відсотків заощаджень можна інвестувати в криптовалюту, більше – не раджу.

Крім криптовалюти, у що б ви ще радили інвестувати?

У власне здоров’я та освіту. Біжіть з юридичних факультетів – ця професія вмирає. Навіть не тому, що маємо явне перевиробництво кадрів – у кожному ПТУ є юрфак. Дуже скоро смарт-контракт, відпрацьований штучним інтелектом, замінить левову частину діючих юристів, залишаться особливо спритні адвокати. Не йдіть на бухгалтерські, фінансові спеціальності. Всі провідні  світові банки заявляють про скорочення на 80% цих фахівців протягом наступних 3-5 років. Сьогодні знову зростає цінність інженерів. Наприклад, конкурс до Массачусетського технологічного інституту (МІТ - найкращий технічний виш світу протягом останніх шести років, – "Главком") перевищив конкурс до юридичної школи Гарварда. Така ж сама картина у Каліфорнійському технологічному інституті, який стрімко став четвертим у світі і значно випередив конкурс на всі юридичні, медичні та фінансові факультети країни. До слова, і лікарі – теж професія, яка відходить у минуле. Вчитися 10 років, щоб потім проводити облік даних, які надходять з додатків смартфонів, діагностуючих параметри користувачів! На піку популярності тепер усе, що пов’язано з інженерією та біотехнологіями. Взагалі німецькі дослідники дійшли висновку, що 70% нинішніх професій у найближчі 15 років просто зникнуть.

"Я вдячний долі за знайомство з Трампом"

А як ви заробили свій перший мільйон?

Завдяки будівництву в Маямі. Я завжди любив створювати. Будівництво – це чоловіча робота: ти – творець. У мене з шкільних років чудово розвинене просторове уявлення, хоч за освітою я не будівельник, а інженер-електрик. Це допомогло мені з легкістю читати найскладніші креслення. Тільки потім, працюючи в Україні, я в повній мірі оцінив позитив будівництва у Нью-Йорку та Маямі. І справа не в тому, що там я заробив перші мільйони, а головне, що неймовірно важко збагнути моїм колегам-девелоперам в Україні: можна побудувати десяток хмарочосів класу "люкс" на океанській смузі північного Маямі-біч, як це відбувалося на моїх очах, і не знати ім’я мера, не здогадуючись, як прізвище тих, хто очолює "зеленбуд", головне управління економіки та фінансів або управління з охорони культурної спадщини. Я навіть не впевнений, чи там є такі підрозділи.

В інтернеті є ваше фото з Дональдом Трампом. Наскільки близько ви знайомі з нинішнім господарем Білого дому, які у вас враження від цієї людини?

Бізнесмен Марк Гінзбург та президент США Дональд Трамп

Я є одним із трьох співвласників відомої ділянки на Хрещатику біля готелю "Дніпро" (на Європейській площі). У 2007 році ми отримали дозвіл на будівництво великого готельно-житлового комплексу, реконструкцію Європейської площі і будівництво чотирьохповерхового паркінгу під Хрещатиком від Європейської площі до Майдану. Цьому передували чотири роки збирання тонн документів. Враховуючи те, що це – центральна вулиця столиці, девелопер не мав права взяти архітектора на свій розсуд. Тому був оголошений відкритий всеукраїнський конкурс, в якому брали участь не тільки українські архітектори, але й міжнародні компанії. Забігаючи вперед, скажу, що перемогла відома німецька компанія Eller+Eller Architekten.

Мені дуже подобається будівля Trump Tower, яка знаходиться на П’ятій Авеню в Нью-Йорку. Ця будівля дещо "холодна", чорна, скляна, але вишукана і дужа стильна. Я бачив кілька проектів архітекторів Трампа, вони теж були мені до душі. Тому я вирішив побудувати Trump Tower у Києві. Познайомився з Дональдом Трампом, під час першої зустрічі просто розказав про себе, надав певні рекомендації. Після цього він мені призначив ще одну зустріч. Вона тривала кілька годин, зробив екскурсію по всій будівлі і навіть показав мені свою квартиру. Врешті він сказав, що погоджується надати будівлі своє ім’я, але за умови, щоб її проектував його друг-архітектор. Я відповів, що не в моїх силах це влаштувати, його другу доведеться брати участь у конкурсі на загальних підставах. Він розсміявся, поплескав мене по плечу і сказав: "Хлопче, ти жартуєш? Який конкурс? Мій друг сер Норман Фостер."

Норман Фостер – британець, найвідоміший у світі архітектор. Один із творців стилю хай-тек. Серед його найвідоміших робіт: Всесвітній торговельний центр в Нью-Йорку, Рейхстаг у Берліні, стадіон Уемблі у Лондоні, одна з найвизнайчниших будівель Лондона, відома, як "Огірок" - хмарочос Сент-Мері Екс, найвищий у світі транспортний міст, Віадук Мійо у Франції, Міжнародний аеропорт Гонконгу та десятки інших видатних споруд по всьому світу.

Я вдячний долі за знайомство з Трампом. Він яскрава і цікава особистість, яка роками залишалась дуже відомою людиною в країні, де здивувати когось неможливо. Крім того, я мав радість познайомитися та поспілкуватися із найкращим архітектором світу лордом Фостером, провівши поруч з ним три незабутніх дні у його лондонському офісі. До слова, я також пишаюсь тим, що вперше привіз Нормана Фостера до Києва. Зустрітися з ним, бодай просто подивитися на нього, торкнутися його руки прийшли багато архітекторів Києва. Це був фурор.

Ми так і не звели Trump Tower. Сер Фостер програв конкурс німецькій компанії. Крім того, назва Trump Tower коштувала нам дуже дорого, як це здавалося на той час. Хто ж міг знати, що пролетять 9 років і він стане президентом США. Після того я ще кілька разів бачився з Трампом на різних заходах. Він обнімав мене і запитував, як там у Києві.

Під час виборів президента США я був дуже гарячим його прихильником, вся моя сім’я за нього голосувала, навіть мої батьки, багаторічні прихильники демократів, змінили свої переконання. Я був впевнений у його перемозі і був щасливий, святкуючи її.

Зараз повно книжок і різних матеріалів про те, що аби стати мільйонером, треба "правильно" мислити. Ви знаєте багатьох заможних людей, олігархів. Чи є у цих людей щось спільне?

Я переконаний: якщо взяти середньостатистичних мільйонерів, які не унаслідували гроші від батьків, а, що називається зробили себе самі, self-made, то спільні риси, безумовно, є. Якщо ж говорити про українських мільйонерів, то ситуація геть інша. Багато з цих людей не мають жодної риси, які дозволяють людині заробити мільйони. Це люди, які опинились у потрібний час, у потрібному місці. Їх посадили в певні крісла, і вони почали отримувати з цього гроші. Тож для того, щоб стати мільйонером в Україні, іноді достатньо, наприклад, бути однокласником майбутнього президента чи прем’єра, або кумом губернатора чи мера. Але, взагалі, світовий рецепт один – це тяжка, цілеспрямована праця. І пощастило тим, для кого робота є ще й улюбленою справою. Тоді праця по 14 годин без вихідних приносить не втому, а задоволення. Найголовніше – це уникнути заробітку "грошей заради грошей". Має бути вища мета, мотивація, бо ж на вівтар цього заробітку покладаються зусилля, час, який можна провести з родиною чи просто помріяти з книжкою. Треба для себе вирішити: для чого ти це робиш, для чого заробляєш, і тоді тяжка праця не буде сприйматися як тягар. Це стане твоїм спортом, твоїм мистецтвом.

Назвіть, будь ласка, три найважливіші події року, що минає.

Одна з подій суто особистого характеру. У мого 12-річного сина Ентоні – він, до речі, чемпіон штату Нью-Йорк у плаванні на 100 та 200 м брасом, грає на фортепіано і саксофоні – з дитинства проявлялися математичні здібності. У США при визначенні дати спочатку пишуть місяць, а потім день, тому 14 березня у школах та коледжах США проходить щорічний конкурс знавців числа "пі", яке дорівнює 3,14 (а далі нескінчений ряд цифр). Перемагає той, хто назве більше цифр у числі "пі" після коми. І от він мені каже 12 березня, коли я вилітав з Нью-Йорка у Київ: "Знаєш, минулого року на конкурсі переміг хлопець, який назвав 350 знаків. Але він так гидкий, так мені не подобається. Я думаю, що зможу у нього виграти". Я йому відповів, мовляв, навіщо воно тобі потрібно, у тебе плавання, музика, та й краще майнінгом біткоїнів займайся. І от за пару днів він мені телефонує і каже: "Я переміг! 421 знак назвав. Той хлопець назвав 369. Я знав майже 600, просто коли дійшов до 421 цифри, на секунду зупинився перевести дух. А всі, хто був у цей момент у залі почали аплодувати і не дали мені закінчити". Збирається наступного року на конкурсі показати результат у тисячу знаків.

Річард Бренсон та Марк Гінзбург

Друга подія – на острові Бренсона я познайомився з молодими мільярдерами, розробниками криптовалют, ідеологами блокчейн. У той момент свого життя, коли я відчував, що гламур переможно крокує по планеті, що матерія успішно долає духовність, я раптом побачив нове обличчя найзаможніших людей. Протягом 5 днів я жодного разу не помітив годинника Patek Philippe або Vacheron Constantin, жодної золотої або діамантової прикраси. Я не був свідком розмов про елітні автівки, великі яхти і приватні літаки. Крім мозкових штурмів на спеціалізованих панелях, весь вільний час вони розмовляли і міркували про те, як зробити цей світ справедливішим, комфортнішим, екологічнішим. Найбільш популярні слова – прозорість, екосистема, технологічність. Їхня мета - зробити цей світ кращим, а значить, не все ще втрачено! Духовне не програє матеріальному! Світло переможе пітьму!

Третє – це те, що я усвідомив, завдяки технології блокчейн в Україні з’явився шанс позбавитися ярлика країни третього світу, зламати хребет свавіллю чиновників, забезпечити кожному громадянину захист права власності. І ми разом зробимо це!

Наталія Сокирчук, Станіслав Груздєв (фото), "Главком"